Мистецтво
Рецензії та новини кіно
Якщо будеш сама — ти не виживеш.
Драма про підлітків 90-х
"Коли нам було 15"
У Києві завершилися зйомки фільму "Коли нам було 15". Діти стикають з дорослими проблемами, а рятуючись від небезпечного хлопця, головна героїня стає учасницею зграї в новій школі.
Я і Чужа: рецензія на фільм Інгмара Бергмана "Персона"
Гра з підсвідомим та пошук себе стали лейтмотивом фільму, що вибудований на простоті та візуальній гармонії. Належне варто віддати операторській роботі: стилістика кадру характеризується тонким балансом поміж людиною та річчю у композиції кадру. Переплетіння статики та динаміки внутрішніх метань героїнь – те, що неодмінно залишає відпечаток у світосприйнятті кожного: глядача, режисера, акторів.
Курсуючи між католицизмом та іудаїзмом:
рецензія на "Іду" Павліковського
Мінімалістичність побудови мізансцени та вивіреність кожного жесту в чорно-білому кадрі - одна з характеристик цього фільму, яка настільки ж помітна, наскільки тяглість і деяка передбачуваність відеоряду. Хронометраж фільму розбиває картину на стерильні за стилістикою, та все ж мистецьки сконструйовані відеодоріжки, занурюючись у споглядання яких втрачаєш відчуття часу і, довірившись режисеру, поринаєш у 60ті, їхній побут, естетику та характер.
Той, що біжить по лезу.
Рідлі Скотт розкрив деталі нового серіалу
Рідлі Скотт підтвердив, що телесеріали на основі двох його найпопулярніших фільмів, «Той, що біжить по лезу» і «Чужий», швидко розвиваються і для обох шоу написані пілоти.
Сакральний міф і колективне несвідоме в «Часі циган» Еміра Кустуріци
"Час циган" - сповнена канонічними фольклорними елементами картина. Зокрема, у режисера, можемо стверджувати, сюжет будується навколо міфу. Вся його творчість помережана цілою низкою міфологічних мотивів: "мотив чарівного дзеркала", "мотив двійника", "мотив весілля-похорон" (до речі, початкова назва фільму - "Дім для повішання"), "мотив байстрюка", "мотив таємничої нитки", слідуючи якій герой курсує між чарами, сном і пошуком добра у темному світі, сповненому протиріч. Чорне і біле, вогонь і вода, день і ніч. Всі ці категорії набувають сакральності.
Екстракт екзистеyційної безвиході: Бела Тарр і його "Гармонії"
Режисер неодноразово зізнавався: упродовж життя намагається поставити один і той самий фільм з одним фундаментальним питанням. Тільки кожен фільм дає на нього іншу відповідь. І хоча попередні його картини не можна назвати сповненими життєвого ентузіазму, ця стала ключовою у формуванні образа митця, як песимістичного співця модерну, де сенси якщо і є, то загублені, а музика буднів позбавлена тієї самої гармонії.
